іШІг-^Чч

і?*'

^

:^..

Г'--'

Оідіїігесі Ьу іИе Іпіегпеї АгсИіує

іп 2010 VVІ^[^ Іипсііпд Ігот

Ііпіуегзіїу оі Тогопіо

I^ир://VVVVVV.а^с^^ІVе.о^д/сIе^аіІ8/ороVІсIапіар^О2а200сI^аI^

ІУКРАЇНСЬКИХСОЦІЯЛЇСТІВ-РЕВОЛЮЦЮНЕРІВ

„Боротьбою здобудем ми право своє!'

М. ДРАГ0МАН1В

)віданя про заздрих богів

Друк і наклад партійної друкариї 1915

ЗБІРКА ІВАНА ЛУЧКОВА

Ві

ВІД РЕДАКЦІЇ.

Ся праця небіжчика М. Драго манова друку- '^ала ся первісно в коломийськім >,Хлїборобі", і виГішла окремою БІдбиткою в 1894 р, а потім в друге у Львові старанем Михайла П а в л и к а. З того часу ніхто не подбав про нове її виданя. так що вона вже давно стала бібліографічною рідкістю. Ми робимо тепер передрук з ісоломийського виданя.

ґ- РЕВ

іЩо Ш є:

Сторона

К Початок дум^ про зашфих богів 5—7

2. Грецькі оповідки %»о бога Зевса, півбога

Прометея та ^ящйг Пандору. ...... 7—10

3. Жидівські оповіданя про бога Яве і першу

пару людей 10—15

4. Пізніщі переробки оповіданя про Зевса і Про-

метея 15—22

Ь,. Пізніщі товмачіня до оповіданя про бога Яве

і першу пару людеіі 23—29

6. Поступ людський через науку і вартість опо- відань про Прометея 30—38

Оповіданя про заздрих богів.

І. ПОЧАТОК ДУМОК ПРО ЗАЗДРИХ БОГІВ.

Тепер в усіх вірах більше освічених наро- дів, котрі мають своі святі письма: в китайців, в индійців, в жидів, в арабів і других народів віри Магометовоі, в народів віри Христовоі, — навча- ють, що бог добрий до людей, а хоч і строгий судя над ними, так і праведний. Через се декому може показатись навіть неймовірним, щоб лю :е могли думати і оповідати про заздрість божу. А тим часом серед людей скрізь довго жили такі думки і оповіданя і навіть сліди іх зостались по святих письмах деяких і досить освічених народі'з.

Вийшло се з того, що перші боги, котрих собі вигадали люде, як були ще зовсім дикі, були истоти, що мов би то живуть у кожному ЗЯВИЩУ природи: у громі, у вітрах, у дощу, морозу, сон- ці, морю, ріках і т. д. Люде спершу не знали, від чого і як поступають ті зявища, думали, що кожде з них має свою волю, свого духа, в формі птиці, звіра, або людини, котрий керує ним. А як люл^ були безсильні перед тими зявищами, бо не вміли ще робити собі ні одежі доброі, ні домів, ні якого

— б -

струменту, то боялись дуже іх, бачучи собі від них більше лиха, ніж добра. Люде думали, що ті зявиіда, або боги, котрі керують ними, сердиті, ворожі до людей. Вже навіть коли люде почали придумувати собі деякі струменти (перше з де- рева та кісток, далі з каміню, а потім уже з мі- ді, а нарешті з заліза) і тими струментами подо- лати собі деякі природні зявища, то вони все ду- мали, що боги так тілько до часу терплять і по- пускають де в чому людську сміливість, але-ж за- здрять людській силі і волі, і як та сила і воля перейде певні границі, то нищать єі, показуючи свою, перед котрою люде мусять завше лежати ниць.

Як довго можуть держатись між людьми такі дикі думки, видно з того, що н. пр. у греків, вже як вони вміли писати дуже добрі книги, один писатель, що жив за 450 років до Христа, роз- казував ось яке оповідане про одного царя, на имя Полікрата, на острові Самосі. Усе-б то ща- стило Полікратові; так приятель єго царь єгипет- ський написав єму : »мені не подобається, що то- бі усе щастить, бо бог заздрий. Ліпше, як у лю- дини доля перемішується з недолею. То подумай, що в тебе єсть найдоросшого, такого, що тобі було-б жаль стратити, тай сам одніми в себе ту річ, то й вирівняєш свою долю«. Полікрат би то взяв дорогий перстінь і вкинув у море далеко од свого острова; тількиж через кілька днів прине- сли єму чудову рибу, і як єі розрізали, то знай- шли в ній той перстінь. Як дізнавсь про те царь єгипетський, то перестав дружити з Полікратом

бо допевнився, що єго жде непремінно велика не- доля. І дійсно, через кілька часу Полікрата за- мучив сусідній персидський начальник. Бог не стерпів, щоб він був завше щасливим!

Вже як жиди писали своі святі книги, ще пізніще, років усего 300 до Христа і викладали в них заповіді, котріб то получив від самого бога пророк іх Мусій, то написали в початку тих за- повідів, ось які слова божі :

»Я, Яве (або Єгова, так звали жиди свого бога), — твій бог, котрий вивів тебе з Египта: ти не будеш мати собі других богів передомною, бо я, Яве твій бог, я бог ревнивий«.

Тепер у тих заповідях, що учать наших ді- тей, викидають остатні слова, але колись вони нікого не ображали, а показували ясно думку, яку мали жиди про свого бога.

2. ГРЕЦЬКІ ОПОВІДАНЯ ПРО БОГА ЗЕВСА, ПІВ- БОГА ПРОМЕТЕЯ ТА ЖІНКУ ПАНДОРУ.

От коли люде мали такі загальні погляди на богів, то й склали оповіданя про заздрість бо- жу, про те як боги не ХОТІЛИ, щоб люде що вміли та знали та були сміливіщими й од них не зале- жними.

З таких оповідань дуже цікаві оповіданя ста- рих греків, першого народу в наших, європейських сторонах, котрий став письменним і освіченим. Ті оповіданя записані в старих грецьких книгах за кілька сотень років до Христа, чудові образи з

— 8 —

них вирізані з мармуру на дошках і в статуях. Се оповіданя про бога Зевса і про півбога Про- метея та жінку Пандору.

Зевс, тоб то небо, або громовий біг, що царює на небі, маючи в руках своіх блискавки, — не хотів би то, щоб люде мали в себе огонь, а заховував той огонь на небі та тільки кидав єго на землю сам, блискавкою, коли хотів кого вбити, аби що спалити.

А Прометей би то, один з менших богів, або півбогів, котрого имя значить по нашому: той, що загляда на перед, Провидящий, — взяв з неба огонь і дав єго людім. Ну, а звізно, що ли- шень з огнем люде могли огріватись, варити стра- ву, кувати струменти і т. п., — тоб то володінє огнем було початком усего поступу між людьми. Певно, греки придумали собі особу Прометея, щоб задержати собі спомин про те, як колись батьки їх навчились удержувати собі огонь, котрий иноді падав з неба в блискавці та запалював дерево. Коли і тепер наші простіщі люде бояться гасити огонь, що виходить від блискавки, то можна собі думати, як колись дикі люде боялись навіть при- ступити до такого огню. То як з часом греки насмілились до того, що стали брати собі в ку- ріні такий огонь, а далі навчились витирати собі огонь двома шматками сухого дерева (як се ро- блять і тепер літом наші пастухи-гуцули на по- лонинах і звуть такий огонь жива ватра) то греки стали вірувати, що насмілився таке робити не простий чоловік, а сам бог, чи півбог, Прометей.

- 9 -

Грецькі оповіданя кажуть далі, що царь не- бесний Зевс дуже розгнівався за те на Прометея і покарав єго тим, що звелів підданим єму богам прикувати Прометея до високого стовпа, або до скали на горах Кавказьких і поставив коло него орла, щоби той безперестанно клював печінку Прометею. (На се натяка наш Шевченко, в своіх віршах »Кавказ«, коли каже: »спокон віку Про- метея там орел карає«).

Та на тому ще не став Зевс, а пригадав спосіб, щоб попсувати житє людім, котрих уща- сливив, або, по деяким оповіданям, створив Про- метей.

Зевс би то звелів одному з богів замісити водою землю і виліпив з того жінку, звелів далі* ріжним богам і богиням обдарувати ту жінку вся- кими красами, через що і назвали єі Пандора, тоб то по нашому: всім обдарована. Але до краси Зевс звелів придати Пандорі брехливість і хи- трощі.

Ся Пандора мусіла піти до людей, над ко- трими старшинував брат Прометеів Епіметей, имя котрого по нашому значить: пізновидящий, або мудрий по шкоді. Епіметей прийняв собі красну Пандору за жінку, хоч Прометей і навчав єго не приймати від Зевса ніякого подарунку. А Пандора підняла в Епіметея кришку з амфори (великий глечик) або зо скриньки, котру Зевс же послав з нею, або перед нею в дім Епіметея. В тій же амфорі, або скрині, були сховані всякі болісті і лиха, котрі з того часу і розійшлися по світу і

— 10 —

і роблять людей нещасливими. Звідти пішло сло- во: скриня Пандори!

Се оповідане про Пандору мусіло навчати тому, що заздру силу бога люде не одолають, що той бог таки по своєму поставить, а також тому, що лихо розійшлось серед людей через жінку, а почасно через жіночу цікавість. І дуже се опо- відане принижало серед греків пошану до жінок.

3. ЖИДІВСЬКІ ОПОВІДАНЯ ПРО БОГА ЯВЕ І ПЕРШУ ПАРУ ЛЮДЕЙ.

Подібні до сих грецьких оповідань склались в старі часи і серед жидів і записані в жидівських книгах, котрі, перекладені на грецьку мову, пе- рейшли, як святе письмо, і до християн і прозвані були Біблія, що по грецькому значить Книги, то б то над усіми книгами книги.

От у першій з сих книг росказано таке: Бог Яве зліпив чоловіка з землі і вдунув єму через ніс дух живий. Потім бог Яве насадив райський садок з усякими рослинами і проміж ними було два дерева: дерево житя і дерево пі- знатя про добро і зло. Бог Яве взяв чоловіка, переніс его в той садок І позволив йісти усякі овочі, окрім овочів з дерева пізнатя про добро І зло, бо, казав: »Як ти зйіси з него овочі, зараз же вмреш. « — Далі, щоб чоловік жив не на са- моті, бог Яве поробив з землі всякі животні земні і птиці, але чоловік не признав в них собі това- ришів. Тоді бог Яве послав на него міцний сон

- 11 -

і вийняв у него ребро, заповнив те місце мясом, і зробив з того ребра жінку, котру і привів до чоловіка. (Дехто і тепер каже, що в мущини чи- сло ребер не однакове з обох боків, але то не- правдаї). Чоловік полюбив жінку. Тоді уж, най- розумніщий би то з земних животних, прийшов до жінки і спитав: »чи справді бог вам сказав, що б ви не йіли ніякоі овочі в садку?»*) Жінка одповіла: »ні, ми можемо йісти овочі з кожного дерева в садку, а тілкко не можемо йісти овочі з дерева пізнатя про добро і зло, ні доторкатись до него, бо бог сказав, що инакше ми вмремо.» — »Ну, сказав уж, напевно, ви не вмрете, а тілько бог знає дуже добре, що, як ви зйісте овочі з того дерева, то зараз же вам очі проясняться і ви бу- дете, як боги, будете розуміти добро і ЗЛ0.« — Тоді жінка зірвала овочі тіі, зйіла і дала чолові- кові і той зйів. Зараз же очі йім прояснило, і вони зрозуміли, що вони голі; взяли вони листя фігові і поробили собі хвартухи.

Коли вони зачули гук од ступнів бога Яве, котрий вийшов під вечірний холодок у садок на проходку, то чоловік і жінка сховались. Бог Яве покликав чоловіка: »де ти?« — Той одповідав: »я почув гук од твоєі ходи по садку і перелякався, що я голий і сховався«. Тоді бог сказав: »а хто

*) З чого старі жиди вивели, що уж найрозумніїце животне, важко тепер догадатись. Може з того, що уж живе в норі і вилазить на гору, то, думалось, що він зна і те, що в землі, і те, що на горі. Тілько довго зажи- лась та думка про розум ужів, бо і в євангеліях гово- риться: .будьте, розумні, як ужі, і невинні, як голуби*.

- 12 -

тебе навчив, що ти голий? Певно ти попойів овочі з дерева, що я тобі заборонив!« — Чоловік од- повів: »жінка, що ти мені привів, дала мені тиі овочі і я зйів.« — Тоді сказав бог Яве до жінки: »що ти наробила?«. — Жінка одповіла: »уж мене підвів, щоб я йіла!«.

Тоді бог Яве прокляв ужа, щоб той лазив на животі і йів землю (так думали жиди в старо- вину. Дійсно, ужі землі не йідять!) і щоб була до- вічна сварка між людьми і ужами. А жінці бог сказав: »Я тобі надам великі муки, коли ти бу- деш ваготна; ти будеш в болісти родити дітей і будеш палко хотіти чоловіка, а чоловік буде над тобою паном. « — А чоловікові сказав: »за те, що ти послухавсь жінки і йів овочі з дерева, що я тобі виразно заборонив, то нехай буде од сего часу поле прокляте через тебе; з гіркою мукою будеш ти годуватись за житя свого. Терни і ко- лючки буде тобі приносити земля, а ти все таки мусітимеш годуватись тим, що росте на полі. В поту лиця ти будеш здобувати собі хліб, поки ти вернешся в землю, з котроі ти взятий; бо ти порох — і в порох мусиш вернутись. «

І сказав тоді бог Яве (очевидно, до других богів): »Дійсно, чоловік тепер став, мов один з нас, бо він тепер розуміє добро і зло. Коли б ще він не осмілився також рвати і йісти овочі з дерева житя; тоді він стане ще й безсмертним. « (З сих слів можна виводити, що й перше людім не вільно було йісти і овочів дерева житя, і що й перше вони не були безсмертні. Точка ся в біблійному оповіданю неясна). Тоді бог прогнав чоловіка з

— 13 —

того райського садка і поклав коло того садка херувима, котрому дав меча з блискавками, котрі крутились, щоб той боронив дорогу до дерева житя.

Щоб пояснити деякі точки сего оповіданя, ми зробимо перше дрібнійші уваги, а далі скажемо в загалі про змисл сего оповіданя. Перша наша увага буде така, що хоч нас звичайно і навчають, бу- цім то жиди одрізнялись з покін : віку од' усіх других народів вірою в одного бога, такого, в якого вірують тепер і письменні християне, тільки! і з приведенних вище слів Яве, що «чоловік став, як один з нас«, і з многих других місць Бібліі ви- дно, що спершу і жиди признавали истнуванє мно- гих богів. Так напр. вони признавали, що в кож- дого народу єсть свій бог, як у них Яве, тілько свого бога Яве вважали за дужчого. Окрім того, коло того Яве жиди завше поставляли »дітей бо- жих«, як звуться вони в Бібліі, котрих по грець- кому названо ангелами, то б то гонцями. Оче- видно, що ті діти божі, або гонці, все рівно, що менші боги, або півбоги старих греків. Навіть один християнський писатель, св. Августин, казав, що боги старих народів то все рівно, що ангели, а звичайно навіть пізніші жиди і потім християн- ські вчителі не одкидали истнуваня многих богів чужих народів, а тілько вважали йіх за чортів.

Далі ми завважимо, що жиди спершу мали дуже грубі думки про истоту бога, уявляючи єго в виді людини, котра ходить, нюха, сердить ся і т. д. Ось і в повищому оповіданю бог Яве ліпить з землі чоловіка і звірей, дме чоловікові в ніс, са- довить рослини, ходить по садку в вечірню про-

- 14 —

холоду, при чому стука ногами, як людина. Се все дуже неподібне до тих думок, котрих стали держатись жиди пізніще і котрі од них перейшли до освіченіщих християн, — що бог то дух-ро- зум, котрий не має кінця і образа. Таким дум- кам навчились жиди од більше освічених сусідів, між инчим од грецьких учених, котрі звались філософи, або любомудри, що любили вільну мудрость або науку.

Згадка про херувима з чудним мечем пока- зує, що й жиди, як і другі старі народи, уявляли собі чудні неприродні истоти слуг божих. Як жиди уявляли собі херувимів, можна бачити з біблійноі книги пророка Езекііла. Той пророк каже, що він бачив такі страшні истоти на небі нижче божого трону. То були б то чотирі звіра, кожний з чо- тирма головами: людською, левячою, воловою і ор- ловою, з чотирма крилами і з ногами телячими. Подібні образиі^вирізували з каміня сусіди і родичі жидів, ассирійці, і чимало з тих образів тепер ви- копано в руінах ассирійських городів і перевезено до наукових закладів в Парижі і в Лондоні. Копіі з тих образів можна побачити і в Відні, а рисунки во многих книгах. Тілько звичайно ті ассирійські херувими мають не по чотирі голови, а по одній: людській, або орлячій і т. п. Християне задержали образи ангелів, як истоти з людськими головами, але з крилами: двома, чотирма, або шестьома, а чотирі голови, що привиділись Езекіілю на херу- вимах, християне поділили між чотирма евангели- стами, коло котрих часто в церквах малюють: ангела з людським видом, лева, иноді крилатаго,

- 15 -

вола, иноді теж крилатого, і орла. Так то довго вдержують ся в людей старі чудні образи, пере- ходючи навіть од одного народа до другого.

А теперь звернемось до загального змислу біблійного оповіданя про Зевса, Прометея і Пан- дору. 1 в жидівському оповіданю бачимо, що бог заздрить людім і не хоче, щоб вони розбірали добро і зло, боіться, щоб вони не стали безсмерт- ними. Також і в сему оповіданю люде стратили щасливе житє через жінку. Такі оповіданя далеко розійшлись серед людей віри жидівськоі, а також поріднених з нею вір: християнських і магоме- танських, — і скрізь підпирали погорду, чоловіків до жінок. Так і в нас письменні люде перекладали з чужих мов і самі складали книги про жіночу злість (Притчи о женской злоб-Ь) і там на перше місце ставили, що через жінку вигнано лю- дей з райського садка, а звичайно на приведені вище слова Яве про чоловіка і жінку опирають думку, що жінка не може бути рівним чоловікові товаришем, а мусить бути єму підданою, а чоло- вік мусить бути над жінкою паном.

4. ПІЗНІЩІ ПЕРЕРІБКИ ОПОВІДАНЯ ПРО ЗЕВСА І ПРОМЕТЕЯ.

З часом, як трохи підросла серед людей на- ука, набрались вони сили і стали менше страха- тись зявищ природи, то стались в них переміня- тись думки і про богів. Люде вже почали навіть встидатись таких оповідань, які росказані вище, і

— 16 -

почали йіх потроху змінювати, або инакше витов- мачувати.

Так греки почали додавати до оповіданя про Зевса, Прометея та Пандору инші кінці. Греки мали здавна казки про те, як сонце (котре вва- жалось за сина неба), в образі лицаря Геракла, бєся з темрявою, з хмарами і т. п. Пізніще сі оповіданя греки змінили так, що Геракл був би то найлюбіщий син небесного царя Зевса од дівчини- людини. В тих оповіданях росказували, який той Геракл був до людей добрий, як трудився для них, побиваючи ріжні чудовища, страшних звірів, злих царів, вичищаючи землю од бруду, через котрий росходились по світу хороби і т. п. Між оповіданя про Геракла греки вставили і таке, що той син божий, чоловіколюбець, дійшов і до скелі, до ко- троі був припятий чоловіколюбець же Прометей, і як він розбив цепи Прометеєві і прогнав, або вбив орла Зевсового, і ще навіть Зевс на те зго- дивсь і помиривсь з Прометеєм. До старих опо- відань було ще раніще додано таке, буцім то Зевс сказав, що він тоді увільнить Прометея, коли який бог згодиться спуститись в Тартар, то б то в під- земну велику печеру, де держаться мертві, инак- ше сказати, згодиться вмерти. А побіч того рос- казувано, що Прометей знав от матері Землі, що буде час, коли новий бог звалить з царства Зевса, і знав, що той бог мусить народитись од одноі морськоі богині і самого Зевса, але буде дужчий од батька. Зевс би то всяко всилювався вимучити од Прометея єго тайну, та Прометей не хотів го- ворити єі.

— 17 —

Отже в новіщих оповіданях росказувано, що Геракл виповнив частину умови, поставленої Зев- сом, — спускався в Тартар, та не остався там, а навіть подужав там страшну многоголову собаку, що стереже там померших, і витяг єі на час на гору, а до того, ще й бог лікар Хирон, приятель Прометея і людей, згодився вмерти, аби тілько Прометея увільнити. Тоді б то зроблено було так, що Зевс, котрий, люблячи Геракла, радий був про- славити єго, згодився на увільнене Прометея, а сей би то сказав Зевсові свою тайну, — і тоді б то боги віддали згадану морську богиню заміж за од- ного царя, і од неі родився справді славнцй лицар, Ахилл, — дужчий од свого батька, та нестраш- ний Зевсові. Так у нових оповіданях син божий чоловіколюбець Геракл мирив Зевса з Прометеєм і людьми.

Далі до оповіданя про Пандору додано такий кінець, що у глечику, котрий вона одчинила, звідки розлетілись на людей лиха та хороби і смерть, зосталась таки надія, котру сам Зевс вложив туди, — і та надія піддержує людей думкою, що колись буде ліпше жити.

Так чим більше ставали греки освіченими, тим більше вони собі уявляли богів добріщими. Саме перед часами, коли появилась серед погре- чених жидів віра християнська, грецькі учителі любили росказувати про Геракла, сина божого чоловіколюбця і славити єго за добродійства, ко- трі він робив людім та за те, що він помирив бога-отця з Прометеєм і людьми.

- 18 -

Але між пізніщими греками появились і такі люде, котрі хотіли дійти до правди про світ та житє зовсім незалежно од старих оповідань, віль- ною наукою, і котрі почали одкидати зовсім всі старі думки про богів. Деякі з них зовсім по сво- єму повертали і такі оповіданя, як те, що ми ро- сказали про Зевса та Прометея.

Між инчим грецькі писателі складали такі твори, в котрих певні оповіданя показуються на театрах людьми, що говорять за дієві особи тих оповідань. Такі твори прозвано драмами, то б то діями. Отже оповіданя про Прометея були дуже занятними і через те придатними для пере- рібки в драму.

І до нас дійшла грецька драма »Скований Прометей«, котру написав у городі Атенах Есхил, що вмер ще за 456 років до Христа. Починається драма з того, що Прометея приводять слуги Зев- сові, Власть і- Сила, за котрими йде бог Гефест, небесний коваль, приставлений, щоб вправував огнем по волі Зевса. Власть грубо велить Гефесту прикувати Прометея до скелі, щоб той навчився шанувати панство Зевса і покинув своє чоловіко- любство. Гефест плачеся, як єму гірко мучити то- вариша, а все таки сповня панську волю і ще ви- говорює Прометеєві так: »ось які послідки твого чоловіколюбства! Ти сам був богом, та не стра- хаючись богів, ти підніс безмірно честь людей, — то за те тепер і мусиш мучитись!« Коли Гефест роспяв Прометея на скелі, приковавши єго цепами, і пробив єму бік, то Власть ще насміхається над Прометеєм і далі усі троє слуг Зевса одходять.

- 19 -

Прометем остаєся сам, і спомина всю свою долю і каже між инчим: »я знав усе на перед! — За те я прикований, що дав людім дарунок — огонь, котрий служить ім учителем всякого май- стерства! Боги мене ненавидять за мою велику любов до людей! . .« Тут до Прометея приходять морські богині і потім сам батько іх Океан. Всі вони хоч і плачуть над долею Прометея, хоч і жаліються на гордость і самоволю Зевса, та все гаки докоряють Прометеєві єго непокірливістю Зевсові і вмовляють єго покоритись. Але Проме- тей не піддається і серед мук радіє тому, що він виратував людей од скону і навчив іх розуму.

»Люде були глупі, — каже він, — вони дивились, та власне нічого не бачили, і слу- хали, та не чули, мов які сонні марюки, нічого не розбираючи. Не вміли здобувати матеріалу для будинків, а жили в норах, мов комашня, та в темних печерах. Не вміли вони вирахувати по ознакам, зиму, чи квітчасту весну, і багате овочами літо, поки я пояс- нив ім рух світил, для іх таємний, схід і захід. До того я іх навчив щоту чисел, складати букви, і розвив ім память, матір всякої науки і умілости. Я перший запріг у ярма скотину, щоб вона слу- жила людім тілом своім заступником в найтяжчій роботі, запріг у віз занузданих гарних коней, на котрих гарно поглянути. Ніхто, як я вигадав човна з парусами ... Та слухайте ще: перш, коли хто ставав хорий, то не мав ні лікарства, ні одповід- ноі страви, ні масти, ні напою, — і так люде вмі- рали без ліку, поки я не навчив іх намішувати

— 20 —

поратуючі ліки, котрими вони боронять себе від недугів ... я перший знайшов під землею для лю- дей мідь, залізо, срібло і золото . . . Сказати ко- ротко: всі умілости людім ідуть од Прометея!«

На всі намови покоритись Зевсу, Прометей оповіда: »бийте поклони, молітесь Зевсові, підле- щуйтесь до него, поки царює він, — а для мене і Зевс — ніщо!« '

Тут приходить бог Гермес, звичайний післа- нець або ангел Зевса і почина картати Прометея та нагадувати єму про єго муки, на котрі прису- див єго могучий Зевс. Прометей гордо відповіда єму: »не промінявби я моєі муки на твою службу. Ліпше служити сій скелі, ніж бути ангелом Зевсовим !«

Гермес требує, від имені Зевса, щоб Проме- тей повідав свою тайну, а инакше грозить новими муками: що Зевс провалить Прометея під землю на тисячі років, а коли на решті і витягне єго на світло, то для того, щоб орел клював єму печінку. Прометей все таки не покоряється, — і дійсно провалюється під землю. —

На сему кінчиться драма Есхила. Він було написав іще другу: »Увільнений Прометей,« та вона пропала, як багато других прекрасних грецьких книг, через те, що греки ще вміли печатати книг, і іх було мало, бо були самі писані, а коли греки стали християнами, то не тілько не радо перепи- сували своі старі дохристиянські книги, але ще навіть часто палили іх цілими складами (бібліо- теками). В драмі »Увільнений Прометей« Есхіл, певно, показав, як Геракл помирив Зевса з Про- метеєм і людьми, — та як він там се показав, ми

- 21 -

не відаємо. А в драмі »Скований Прометей«, як бачили ви, Есхил добре виставив, як усякі уміло- сти в людей ідуть одна за одною, коли тілько люде сміливо беруть ся за діло. А в лиці самого Прометея, як і служащих Зевсові богів, Есхіл добре змалював власне людське житє: Прометей то добра, розумна і вільнодумна людина, що бореся з самовольним заздрим паном-царем, — тоді як Гермес показує нам взорець безсовісного слуги того пана, а Гефест такого, що й сам бачить, де правда, а де неправда, та не має стілько совісти, щоб хоч не виконувати неправедноі панськоі волі 4ад своім товаришем. В Океані і єго дочках Есхіл змалював ті великі купи народу, котрі бачать самі, чия правда, а чия кривда, котрі самі терплять од неправди, та не сміють против неї повстати, не розуміючи, що неправда тим тілько і держить ся, що люде на те позволяють.

На скілько високо піднявся Есхил над дум- ками диких людей, видно з того, що славний пи- сатель римський, Горацій, котрий жив 500 років після Есхила, написав зовсім одмінні думки од тих, котрі Есхил вклада в уста Прометея. З сего видно, що хоч Римляне і навчались письменства од гре- ків, — та ще ім просвіта, можна сказати, не прій- шла крізь шкуру, як се і в нас буває часто з людьми, котрі виглядають мов би уч€ні і пись- менні. Бачите, приятель Горація, теж славний пи- сатель римський, пойіхав був морем у Грецію, — так Горацій написав з сего поводу таке: »Даремно премудрий бог розділив краіни одну од другоі мо- рем, коли нечестиві кораблі перепливають води,

— 22 —

ДО котрих вони не мусілиб і доторкатись! Од- важні люде, бажаючи до^всего довідатись, рвуться до забороненого гріха. Одважний Прометей обма- нив богів і приніс людім лихо. Після того як він приніс огонь з неба в хату, сухота і трясці пе- кучі розбіглись по землі і прискоряють людім смерть, котра до того була не скора. Дедал заду- мав літати по воздуху крилами, котрих не дано людім (Греки росказували про такого майстра Дедала, що поробив би то собі крила, але дуже' приблизивсь до сонця, так що віск, котрім були склеєні частини крил, ростопивсь, і Дедал упав.) Геракла праця прорвалась аж до Тартару. Немг нічого недосяжного для людей! З дуру ми ліземо і на небо і своіми гріхами не даємо Зевсові по- класти своі гнівні блискавки!«

Ми привели тут слова Горацієві між инчям і через те, що подібне можна почути часто і те- пер. І тепер єсть чимало людей, котрі кажуть, що через те бог нас і карає всяким лихом, що люде дуже насмілились: і по морям плавають, і на гори вилазять, і землю в середину прокопують, по воздусі літають, зорі на небі перелічують, — і що, певно, се все таке дієся перед кінцем світа, коли бог ще дужче покара грішних пекельним огнем. Горацій жив перед ним за дві тисячі років, а говорив подібне про гріхи людські од часів Про- метеєвих. То можна думати, що по крайній мірі кінець світа ще не близько, а тим часом розум- ніщі люди не перестають, сміливо, робом Проме- тея, доходити до всего на світі пробою, то б то вільною наукою

- 23 -

5. П13Н1Щ1 ТОВМАЧІНЯ ДО ОПОВІДАНЯ ПРО ЯВЕ І ПЕРШУ ПАРУ ЛЮДЕЙ.

Коли жидівські попи та учителі (рабіни) зве- ли до купи книги біблійні, років за 300 до Христа, то стали навчати, що то слово боже, в котрому не можна вже змінити ані одніі букви. З того часу жиди вже не сміли перемінити що, або до- дати в оповіданю про бога Яве і першу пару лю- дей. Але все таки згодом і серед більш освічених жидів перемінились думки про бога, а надто тоді, коли жиди почали перемішуватись з більше осві- ченими народами, — між инчим і з греками, котрі почали оселятись по морському берегу коло жи- дівської землі, а також, вкупі з жидами, в сусід- ній землі египецькій і инших. Такі мішані жиди вже говорили по грецькому і Біблію читали в грецькому перекладі, в котрому вже і бог перестав зватись осібним іменем Яве, а звавсь загальним іменем Господин, або Пан. (Господь, як се перекладено в наших церковнославян- ських книгах). Серед таких погречених жидів по малу виросла і нова віра християнська. Позаяк ту віру християне хотіли все таки звязати зо старою жидівською біблією, то вони всилювались помирити старі біблійні оповіданя з новими дум- ками про бога та й тими споминами^ до яких звикли вже погречені жиди, читаючи грецькі книги.

Як відомо, віру християнську почав пропові- дати серед жидів учитель Ісус з міста Назарета. Він навчав, що з старих жидівських заповідів, що написані в біблійному законі, найважніщі дві,

- 24 —

»перша: люби пана бога твого всім серцем твоїм, всею душею твоєю, всею силою твоєю, — а друга: люби твого земляка, як самого себе«. Инші запо- віді, а надто про пости, приноси та обряди цер- ковні Ісус не вважав за обовязкові.

До того він додавав, що бог — батько лю- дім і що скоро наступить царство боже. Серед жидів уже і перед тим були такі, що казали по- дібне про царство боже — напримір Іван Хрести- тель, котрий, певно, був учителем Ісуса; а дехто казав, що царство боже прийде тоді, як появить- ся на чолі жидів помазаний к, або по жидів- ському мессія, а по грецькому христос.

Треба се пояснити трохи докладніще, хоч через те ми мов би то і одійдемо на бік од го- ловної речі, в старих жидів був звичай виливати на голову трохи олію тому, кого поставляли в царі, або в найстарші попи. Через те вони звали таких начальників помазанниками. Сей звичай пе- рейшов і до християн, з тою лишень відміною, що в сих не льють олію на голову, а мажуть нею осібним пензелем. І в християн царів звуть пома- занниками божими, хоч не сміють звати по грець- кому христами, бо слово те стало вживатись уже в християн виключно в прикладі до Ісуса. (З реш- тою, в грецькій землі, то і теперь мусять звати і царя христом). В одній біблійній книзі, пророка Ісаіі, навіть чужий царь, персидський, Кир, назва- ний мессією, помазанником божим за те, що він випустив жидів з країни, куди насильно пересе- лили їх царі Вавилонські, забравші їх у полон, і позволив їм заложити під єго підданством своє

- 25 —

попівське царство. Пізніще, як те царство підпало під руку грецьких царів, а потім римських цісарів, то деякі жиди почали ждати осібного помазанника божого, котрий поновить вільне царство жидівське. А дехто привязував сю надію до тієі, котру мали учителі жидівські після полону вавилонського, — то б то, що настане з годом знову царство жи- дівське, таке, коли жиди, що поклонялись чужим богам, або в загалі неправедні, будуть знищені, а також і всі вороги жидів, а праведні жиди стануть керувати світом, при чому навіть померші з них оживуть, всі народи пристануть до віри в жидів- ського бога, і тоді наступить мир і правда на землі. Пізніще де хто почав звати таке будуще царство жидівське царством божим.

Певно, що значна частина жидів, котрій по- добались проповіді Ісуса і котра чула од него про царство боже, почала вважати єго за мессію, ко- трий поновить і царство жидівське, бо римське цісарське начальство налякалось того і звеліло замучити Ісуса на шибениці, — стовпі, котру звали тоді хрестом, написавши над тим хрестом вину мученика: »Ц ар ь ж и д і в сь к и й«. Певно, що про- тив Ісуса були і жидівські попи і архієреі, недо- вольні єго легковаженєм старих жидівських при- писів і звичаів, — і раді були єго карі, а може і донесли на него римському начальству.

Ученики Ісусові і після єго кари вірили, що він мессія-христос, помазанник божий, котрого лишень не признав гурт жидів, і ждали, що він знову прийде на землю і приведе цар- ство боже, або, як почали казати пізніще, цар-

— 26 —

ство небесне, для тих, хто єго признає, з жидів, а потім і з греків і в-загалі з чужинців, котрих багато привернув до віри в Христа і в царство боже погречений жид Павло Апостол. Трохи зго- дом християне вже почали вважати Ісуса Христа за осібного сина божого, котрий родився од духа божого і чистоі дівчини Маріі. Християнські вчи- телі почали навчати, що Ісус-Христос приходив на землю і претерпів муки і смерть, щоб попра- вити те лихо, котре причинив уж, підвівши пер- ших людей не слухатись бога. Про ужа ж сего почали казати, ще перед тим більш освічені, по- гречені жиди, котрі вже встидались старого опо- віданя про те, як то проста животина та всміли- лась іти против бога, — - що се не просто уж, а діявол, то б то супротивник божий, котрий був перше найстаршим ангелом, та схотів бути вищим од бога, а коли бог єго скинув з неба і створив людей, — то він заздрував ім і підвів іх під гріх, і через те увійшла в світ смерть. (Думку про су- противника божого, котрий напада на бога і на людей в образі величезного ужа — і в купі ящірки — дракона і котрий вніс у світ смерть, взяли жиди од персів, як се видно з порівнаня старих персидських святих книг з жидівськими).

Християнські учителі розвили далі сі думки пізніщих жидів про діявола і звязали іх з думка- ми про Христа. Вони почали навчати, що Ісус- Христос родив ся од бога-отця ще перед віками, п'еред створінєм ангелів і світу, як слово, або ро- зум божий, котрим бог і світ створив. (Про те, що і сам бог розум, або слово, навчали деякі

-21 —

грецькі учителі ще за часів Есхила, тоб то за 450 — 500 років до Ісуса-Христа, а про те, як Слово — розум родить ся од бога і творить світ, навчав незадовго перед Ісусом погречений жид Філон. Завважмо, що в грецькій мові розум і слово значить те ж саме). От сей би то син божий Розум-Слово, будучи чоловіколюбцем, не хотів бачити лиха, котре людім зробив діявол, і схотів родитись ще і як людина Ісус од Маріі став богочоловіком і витерпів муки і смерть, щоб тим узяти на себе кару за всіх людей, і дати богу-отцю викуп за них; вмерши на хресті, він потім встав із мертвих і подужав смерть, спу- стився в Тартар, або Ад (остатнім словом старі греки звали бога царя підземного), подужав там діявола і вивів звідти першу пару людей і всіх праведних.

Так то християне, погречені жиди і чисті греки, котрі до них пристали, витовмачували старе біблійне оповідане про бога і першу пару людей, стосуючи єго до нових думок про бога-батька і до споминів про житє Ісуса-Христа і переносючи сюди багато грецьких думок про Геракла, Проме- тея, Хірона і т. п.

Тількож усе таки старе біблійне оповідане жило і серед християн і робило свій вплив на людську думку, тим більше, що люде бачили, що і після Ісуса-Христа люде вмирали та і не всі стали праведними і навіть християнами, а Ісус-Христос не приходить знову на землю, з царством небе- сним, про котре перші ученики ісусові писсали, що воно прийде скоро, так що навіть не всі свідки

— 28 -

першого приходу Ісуса-Христа вспіють померти З годом учителі християнські перенесли царство боже, або рай, з землі на небо і почали навчати, що туди дістанеся лишень той, хто сповняти ме численні заповіди цевковні, а що решта, а надто всі не-християне, тоб то найбільша частина лю- дей, зостанеться в руках діявола і буде мучитись з ним у пеклі, котре зроблене в Тартарі, або Аді. Так виходило, що все таки люде не мо- жуть визволитись од гріха першоі пари людей, неслухняности богу, що заборонив істи овочі де- рева знатя, — не можуть визволитись од сего, як кажуть, первородного гріха.

Були такі учителі християнські, як на при- мір святий Августин між католиками та Кальвин між протестантами, що навіть казали, що і хри- стиянин, котрий найліпше буде сповняти всі за- повіді церковні, або Христові, не може бути пев- ним, що спасеся і вибавиться од пекла. Ті учи- телі казали, що первородний гріх зопсував навіки природу людську, на віки розгнівав бога, так що тепер спасіня людське залежить зовсім не од то- го, що робить людина, а єдино од ласки бога, ко- трий на перед опреділив, хто спасеся і дійде до раю, а хто ні і буде в пеклі. Тож людім нічого не зостаєся, як плакати про своі гріхи і вповати лишень на ласку божу. Тілько не дуже давно учителі кальвінців згодились не требувати од усіх своіх одновірців згоди на такі думки про п є р е- допреділінє і ласку божу, а признати ко- ждому думати про се так, чи инакше, аби діла єго були одповідні до заповідів Христових.

- 29 -

Так то довго панували над думкою людсь- кою старі оповіданя про заздрість божу, та ще й тепер панують вони над думками многих лю- дей. Між инчим сі оповіданя витовмачуються ще й так, що, мовляв, гріх і всяке лихо вийшло не тілько од непослушенства божій волі, котру лю- де мусять виповняти, яка б вона не була, а вла- сне од того, що люде хотять знати добре і зле, доходити до знятя своім розумом, пробою, нау- кою. Розум, кажуть, єсть повстаня проти бога, наука — од діявола! Кажуть, що бог не хотів, щоб люде знали про добро і зло власне тому, що він любив іх. Він би то привидів, що проба і наука принесе людім чимало помилок і горя, тоді як зостаючись як діти, ні про що не дума- ючи, люде будуть щасливі. І тепер, кажуть, лю- дім найліпше не довірятись своєму розумові, а слухатись того, що бог велить. Але позаяк те- пер бог не ходить по землі сам і не говорить з людьми лицем до лиця, то, кажуть, люде не мо- жуть довідатись самі, що ім робити, а чого не ро- бити, а можуть дізнатись того лишень од посе- редників між богом і ними, од попів, котрі витов- мачують людім і слово боже, святе письмо.

Таким робом рація старого оповіданя про бога Яве і перших людей зводиться на думку, що треба людім стерегтись од власного розуму, од вільноі науки, а в усему скластись на попів. У нас більшу частину людей з давна привчили так думати.

- зо -

6. ПОСТУП людський ЧЕРЕЗ НАУКУ І ВАРТІСТЬ ОПОВІДАНЬ ПРО ПРОМЕТЕЯ.

Вже на примірі Горація ми бачили, що були здавна навіть письменні люде, котрі вважали ро- зум людський і науку за гріх. Тим часом також уже здавна почала рости серед людей купа та- ких, котрі кладуть вагу власне на вільну пробу, на науку, і од неі ждуть усякого щастя людім. Явний початок таких свідомих думок можна вба- чити ще серед старих греків, таких як Есхіл, що так вславив Прометея. Дійсно, ще з того часу, коли люде насмілялись приступити до огню і нав- чились ним орудовати, почалась серед них, хоч ще не свідома себе, власна проба і наука. Та проба дала людім всякі струменти, дала людім можливість йіздити по землі і по воді, пригляда- тись до чужинців і навчатись у них того, що вони вигадали. Вже Есхіл запримітив, як те все звя- зано одно з другим, тілько ж Есхіл помиливсь, ідучи за старими оповіданями, в тому, що буцім то все вигадав один Прометей і од разу. То все вигадали люде постепенно довгою пробою і нау- кою один у другого.

В часи Есхіла наука серед греків уже під- неслась високо власне через те, що греки тоді ходили морем і сухою землею до других сторін, в котрих наука почалась раніще: до Египта, до Вавилону, котрі тоді всі були зведені в велику державу Персійську. По сих сторонах наука по- чалась давно, — за кілька тисяч років до Хри- ста. Там пороблені були перші на землі великі

- 31 -

камяні і цеглові будинки, вирахований ход важні- щих зорь по небу, і по тому поділено рік на мі- сяці і тиждні; там вигадано було і письмо, певно вже років за 5000 до Христа. Та в тих сторо- нах наука була залежна од царів і переважно- в руках попів, а царські чиновники та попи не ду- же змагались ширити науку серед простих лю- дей, та й боялись розбірати розумом усякі речі, що дотиркались до уряду та до віри, та не ра- дили дружити з чужевірцями. А в греків вироби- лись вільні держави (республики), де народ упра-. влявсь виборними урядями, де вільно було усяко- му говорити і вчити, не було сильного попівства, і наукою займались свіцкі люде: купці, мореход- ці, майстри і инші.

Ось через се все греки звели до купи те, що знали до них другі народи, і заклали вільну науку. Сим початком вільноі науки старі греки і набули собі найбільшу славу і вдячность од усіх людей на віки. Тим то греки, хоч і почали зай- матись наукою пізніще деяких инших народів і вивчились писати всего не більш як за 800, або за 1000 років до Христа, — та не забаром пере- гнали в науці всі інші народи і своіх учителів.

Коли греки розселились по многих сторо- нах Азіі, Африки і по південним морським бере- гам нашоі Епропи, років за 300 до Христа, то грецька наука з єі мовою стала, можна сказати, всесвітньою. Од греків почали науки і римляне, котрі саме в часи перед Христом звели в свою державу багато краін Европи, Азіі і Африки, — з чого пішло те, що в західній Европі мова рим-

- 32 —

ська або латинська, стала теж світовою. Наука в ті часи значно посунулась на перед.

Тілько незабаром на римську державу почали набігати дикі народи німецькоі, сЛавянськоі і ин- ших пород, і років через 500 зовсім розвалили ту державу і дуже пон.изили освіту. А до того ще по християнському світові склалось нове по- півство і дуже росширилась думка, що вільна на- ука, то повстане проти бога. Ми казали вище, що навіть самі греки, ставши християнами, пали- ли своі старі до-християнські книги. Почались тоді так звані середні віки, котрі тяглись ко- ло 1000 років. Тоді стара грецька наука вдер- жувалась і помалу посувалась наперед лишень се- ред магометанців-арабів, котрі перекладали важні- щі грецькі наукові книги на свою мову. Од них почали ті книги дуже по малу переходити знову в західню Европу, де іх перекладали з арабських перекладів на мову латинську.

Потроху знову почала зростати в християн- ських народів пошана до науки і до старих ла- тинських і грецьких книг, котрі де-не-де пере- ховувались і переписувались по манастирам — хоч найбільше для вправности в мові, (бо в церк- вах християнських все вживались старі мови грецька і латинська) а не для річей, про котрі вони росказували. Та все таки тим монахам тре- ба подякувати за таке переховане старих книг. Скорше пішла наука, коли в Европі пригадали спосіб печатати книги. Тоді багато старих до- християнських книг грецьких і латинських зразу розширились не тілько серед духовних, а й серед

- 33 -

свіцьких людей. Сталось се коло 450 років до нас. Сю добу звуть тепер нове нарождінє наук і умілості в, а віки з тієі доби до нашоі звуться новими.

З того часу наші європейські люде обйіхали чужі сторони ще більше, ніж старі греки, всю вже землю, скрізь почали оселятись, взнали зви- чаі і письма всіх народів, старі і нові, і виро- били собі справді всесвітню науку. Між ин- чим учені європейці почали рівняти і віри всіх народів, іх заповіді і церковні обряди і замітили, що в усіх вірах більш освічених народів багато єсть спільного, що ріжняться віри на світі більш церковними обрядами та урядами, а в заповідях про те, як треба жити з людьми, по крайній мірі зо своіми, всі віри згоджуються на заповідь, ко- тру ще за 550 років до Христа говорив китайсь- кий учитель Конфуцій, то б то: не роби дру- гому такого, чого б ти не хотів, щоб робили тобі. Навіть народи дикі, котрі не мають святих книг і мають грубі думки про бо- гів, приближають ся до таких думок.

Пізнавши так усі віри на світі, вчені євро- пейці почали думати, що нема раціі ненавидіти чужевірців, що, здибуючись зо всякими людьми, треба дивитись головне на іх вчинки, і коли ті вчинки добрі, то нема раціі думати, буцім то чу- жевірці прокляті богом, лишень за те, що в них не такі церковні уряди та обряди, як у нас. Че- рез се думки про те, що бог у загалі прокляв землю і всіх людей, або яку частину іх, були зо- всім підрізані в освічених європейців новою нау-

- 34 —

КОЮ про житє ріжних народів, в тім числі і про віру іх. Освічені європейці помалу дійшли до думки, що всі люде на землі не тілько рівні по натурі (се вже казали і освічені греки і римляне), а і що всі рвуться по своєму до правди і всі мо- жуть бути згодом однаково розумні.

Окрім того власний догляд, як живуть ріжні народи на землі, од найбільше диких до найбіль- ше освічених, а також читане записів про житє людей в старі і нові віки по всім краінам, — (та наука, котру звуть історією) — показали, що хоч не всі, то по крайній мірі де-які люде, де далі живуть ліпше, стають розумніщими і добрі- щими і що все те сталось через зріст у них власної проби , вільноі науки. Правда, змагаю- чись дійти до всего своєю пробою та розумом, люде не раз помиляються і з того терплять не раз нове горе. Та коли ж инакше не можна дійти до правди, та така вже і людська натура, — бо навіть і дитина власне ніколи не зрікається про- би і не може напримір инакше довідатись про те, що горяче, а що студене, як перше попікши собі руки.

От тим то і даремно людей лякають помил- ками науки, або тим, що вона не зразу дає людім явну користь, як напр. инча ручна робота, на полі, або що. А так виступають проти науки не самі ті, хто хоче явно панувати над другими, а й деякі добрі люде, що щиро люблять простих лю- дей і вихвалюють працю іх перед працею учених людей. Так напр. робить звісний московський пи- сатель Лев Толстой, котрого книжки переклада-

- 35 —

ються і на нашу мову, або росширяються і між нашим народом на Україні на московській мові. Толстой написав осібну книжечку, в котрій ро- сказує, як Іван дурень, що працює лишень рука- ми, висміює чорта, котрий обіцяє людім показати, як працювати головою. Книжка та, як бачите, хоче довести, що праця головою, то б то самим розумом, праця наукова, — все од чорта, та тілько од дуже дурного. Забув Толстой, що напримір і для того, щоб вигадати плуг, котрим тепер може орати всякий Іван дурень, треба було колись по- працювати головою і, певно, не один чоловік, ко- трий пробував хліборобство, коли всі інші люде знали лишень лови звірів та скотарство, вважався і чортом, і дурнем.

Вже як ми показували на примірі дитини, проба, то 6 то початок праці головою, науки, ле- жить у природі людській, і ніякими намовами про- ти неі єі не вибєш з людей. А далі проба, наука хоч не зразу доводить людей до правди, хоч по дорозі дає людім і помилки, а іноді і горе, та ли- шень пробою та взаємною наукою люде доходять до правди. І хоч і тепер ще багато зостаєся лю- дім взнавати, багато треба праці, щоб усі люди жили щасливі, та все таки, придивляючись як жи- вуть ріжні народи по світі, і читаючи, як жили вони од найстаріщих часів і до наших, побачимо, що в житю людськім іде поступ до ліпшого, з того освічені люде виводять надію, що колись то буде добре жити всім на землі. Тоді всі люде бу- дуть щасливі, але не так, як діти, або ліпше ска- зати, як звірі, що бувають довольні своім станом

— 36 —

(звісно, поки іх що не вдарить) через те власне, що не знають, що добре, а що зле, а будуть лю- де щасливі, власне, знаючи добре і зле, вміючи вбільшувати добре і вменшувати зле.

То буде рай на землі, такий, який можливий для смертних людей, хоч не такий, який колись уявляли собі старі греки або жиди, складаючи собі оповіданя про перших людей.

Ми в осібній книжці роскажемо, як виросли серед людей думки про поступ і про будуще ща- стє на землі, після тих думок, котрі мали люде про колишній рай, котрий вони мов би то стра- тили, між инчим через цікавість жіночу та непо- слушенство богові. На тепер досить показу, буде яку рацію мали і мають у людей старі оповіданя про богів і перших людей та яка ріжниця тих оповідань од думки про поступ в житю людському. Як було показано вище, старі оповіданя довго жили, прилагоджувались до нових думок і одні з них шкодили поступу, а другі посували єго, бо одні придавлювали в людіх пошану до себе і почасно до свого розуму, а другі вбільшували єі.

Грецькі оповіданя про Прометея, а надто такі, як Есхілово, посували поступ людський і через те вони і милі всім освіченим людім. Давно вже ті люде перестали вірити, що був колись особисто такий бог, чи чоловік на імя Прометей, котрий дійсно приніс людім з неба огонь та навчив іх ріжним умілостям та наукам. Имя Прометея стало для освічених людей іменем всего поступового: сміливої думки, доброго серця, твердости духа та

- 37 —

безстрашности. А имя Зевса стало ознакою всего противного поступу, всего, що держало і держить людей в неволі. Людім мило славити Прометея і проклинати Зевса, або сміятись над ним, що таки стає не так, як він хотів, що люде такі увільня- ються од него і стають щасливіщі через свій вла- сний розум, свою працю, та любов до других людей.

От через се і доси писателі серед усіх осві- чених народів залюбки розказують по своєму опо- віданя про Прометея. Добре виложив нові думки про Прометея новий німецький иисатель Гете в віршу під назвою Прометей. Ось той вірш в пере- кладі на нашу мову:

»Покривай твоє небо, Зевсе, туманами хмар і показуй т|ою силу над дубами та гірськими верхами, мов те хлопя, що збива головки буря- нам! А все таки ти мусишь зіставити стояти мою землю і мою хатку, котроі ти не будував, і моє огнище, котрого світло в мене ти заздриш!

»Я не знаю нічого нещасніщого під сонцем, як ви, боги! Ви годуєте мізерно ваше величество жертвенними огнями і паром молитов; ви б голо- дували, коли б не було дітей та жебраків, дурнів, повних надій на вас!

»Як я ще був дитиною, не знав я, куди звер- нутись, то обертав я моє блудяще око до сонця, (на небо — до богів) так мов би там було ухо, котре могло вислухати мою скаргу, або серце, як моє, що могло пожалувати пригніченого.

»Хто ж мені поміг проти насильства велит- нів? хто мене поратував від смерти, від неволі?...

— 38 -

»І я мусів би шанувати тебе, Зевсе!! За що? хиба ти коли вменшив біль пригніченому? хиба ти коли спинив сльози опечаленого?...

»Або, може, ти думав, що я стану ненавидіти житє, тікати в пустиню, через те, що не спов- нились всі моі квітчасті мріі ?

»Оттут я сижу, вироблюю людей, до мене подібних, таку породу, що мені буде рівна, що буде терпіти лихо, плакати, але буде вживати і доброго і радіти і так само не звертати на тебе увагу, як і я!«

Не важко вбачити, в чім новий писатель пі- шов далі старого Есхіла: своім Прометеєм Гете хотів сказати, що люде мусять цілком надіятись лишень на себе самих, на свій розум та на свою любов один до одного.

1. января 1894.

Вийшли з друку такі книжки:

Н. АНДРЕЄВ — Початки релїґії.

А. БАХ — Економічні нариси.

А. БАХ — Цар — Голод.

М. БОРИСОВ — Соціялїзм і проблема національ- ної автономії.

Ф ВОЛХОВСЬКИЙ — Як мужик став довжником у всїх.

Ф. ВОЛХОВСЬКИЙ — Казка про неправедного царя.

Ф. ВОЛХОВСЬКИЙ — Казка про салдатську душу.

С. ДІКШТАЙН — Хто з чого живе?

М. ДРАГ0МАН1В — Чудацькі думки про укра- їнську національну справу.

М. ДРАГОМАНІВ — Листи на наддніпрянську У- країну.

М ДРАГОМАНІВ — Віра і громадські справи.

М. ДРАГОМАНІВ — Рай і поступ.

М. ДРАГОМАНІВ — Оповіданя про заздрих богів.

X. ЖИТЛОВСЬКИИ — Соціялїзм і національне

питане. М. ЗАЛІЗНЯК — Самостійна Україна — несоція-

лїстичне гасло? М. ЗАЛЇЗНЯК — Українці, Росія й війна.

К. КАВТСЬКИЙ — Національна держава, імперія- лїстична держава й союз держав. Переклад з німецького з додатком : Д. СМЕТАНКА — Соціялїзм, завойовницька політика, патріо- тизм і націоналїзм.

К. КАВТСЬКИЙ — Національність й інтернаціо- нальність. Л. КУЛЬЧИЦЬКИЙ — Федералізм і соціялїстична

полїтика. Ф. ЛЯССАЛЬ — Програма робітників. Ф. ЛЯССАЛЬ — Про суть конституції.

М. ЛОЗИНСЬКИЙ — Українська Галичина окремий

коронний край! В. ЛЇБКНЕХТ — Чи Европа має скозачіти?

М. МИХАЙЛЕНКО — Національне питане в Росії

й війна. М. МИХАЙЛЕНКО — Росія й Україна.

М. МИХАЙЛЕНКО — «Визвольні Маніфести» ро- сійського уряду в теперішній війнї.

О. НАЗАРУК — Що се є: суспільні кляси, бо- ротьба кляс, буржуазія, пролетаріят, капіта- лїзм і організація.

Е. ПЕРНЕРСТОРФЕР — Про новітній націоналїзм.

К. РЕННЕР — Національна справа, інтернаціона- лізм, імперіялїзм і соціялїзм.

К. РЕННЕР — Нація, як правна ідея й Інтер- націонал.

К. РЕННЕР — Проблеми сходу.

Ю. РУЧКА — Російські соціялїсти й теперішня війна.

В. РЮМИНСЬКИЙ — Повстане селян в Анґлїї.

Нл є тепер панщина?

В. ШВАЧКА — Чому позичали віру?

В німецькій мові вийшли:

О. КІІС2КА — Оіе гиззізсіїеп 5о2Іа1І8Іеп ипсі сіег §е§еп\уаг1і§е Кгіе^.

О. КІІС2КА — Оіе їгап2б5І5СІіеп 5о2ІаІІ5Іеп ипсі сіег Кгіе§.

В „Політичній Бібліотеці" вийшли:

Л. ВАСИЛЕНКО — Світова війна. М. ДРАГОМАНІВ — Старі хартії вільности. М. ЛОЗИНСЬКИЙ — Утворенне українського ко- ронного краю в Австрії.

С. ТОМАШІВСЬКИЙ : Галичина. Полїтично-історич- ний нарис з приводу світової війни.

Д^і^уіоть ся або го^^ься до друку :

ж. ЖОРЕС — рр^тьківщинаг і робітництво.

К. ЛЯІЙТНЕР — Імперіялї^ московського народу,

Національна ііїр^а й/ Партія Соціялїстів-Рево-

люцісшерів. /

Галичина тлї національне значінє для України. Е. БЕРНШТ™Н іу Інтернаціонал робітничої кляси

й европеи*^*л^ війна.

1. СОКИРА — Хай Европа козачіє ! До уґрунтованя програми української соці- ялїстичної партії.

М. ДРАГОМАНІВ — Про неволю віри.

М. ДРАГОМАНІВ — Швайцарська республика.

Е. ВАНДЕРВЕЛЬД — Ідеалїзм в марксізмі.

Л. ШИШКО — Оповіданя з московської історії.

Частини І--ІІІ. Л.' ШИШКО — Робочий нарід і державний лад. Національна справа в Росії й як ї"і полагодити. Боротьба за землю і волю в Росії. Як бороти ся за землю і волю. Що таке свобода й як її добувати. Від самодержавства до народоправства. Панщина й її упадок в західній Европі. Француська армія під час великої революції. Славетні дні турецького війська. В. ВИННИЧЕНКО — Боротьба (Оповідане).